Показано с 1 по 4 из 4
  1. #1

    По умолчанию Чи варто подавати апеляцію?



    До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ...з позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просить суд:
    - визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару №UA807000/2018/001753/2 від 29.12.2018, винесене Харківською митницею ДФС;
    - визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2018/01133 від 29.12.2018, винесену Головним державним інспектором МП “Харків-автомобільний” Романюком С.В.
    В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем були вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства, однак відповідачем не прийнято до при прийнятті спірних рішень, а, відтак, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
    Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих позивачем під час митного оформлення, була досліджена цінова інформація щодо оцінки транспортних засобів, яка міститься у каталогах програмного продукту SchwakeNet та виявлено, що вказані документи не підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості. Враховуючи виявлені критерії ризиків, вартість ідентичного транспортного засобу на ринку Європи відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу по SCHWAKE, декларанту в електронному повідомленні запропоновано надати додаткові документи. У зв'язку з відмовою у наданні декларантом додаткових документів та неможливістю визнання заявленої позивачем митної вартості щодо товару Харківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та складено картку відмови в митному оформленні товару.
    Позивач надав до суд відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що декларантом позивача під час здійснення митного оформлення подано всі необхідні та достатні документи для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, зокрема рахунок-фактура (інвойс) б/н від 20.12.2018 та копія договору купівлі-продажу від 20.12.2018. Позивач зазначив, що, на його переконання, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, разом з тим декларантом позивача було підтверджено заявлену митну вартість транспортного засобу всіма необхідними документами.
    Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, жодним чином не спростовують сумніви митниці у правильності визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту)) та не обґрунтовуються розбіжності, виявлені під час митного контролю МД.
    Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов з підстав та мотивів, викладених в ньому та у відповіді на відзив.
    Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях.
    Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
    Судом встановлено, що 23 грудня 2018 року позивачем, Мотенко Яною Сергіївною, до Волинської митниці ДФС подано попередню митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, яка була зареєстрована Волинською митницею ДФС.
    29 грудня 2018 року декларантом позивача подано до Харківської митниці ДФС митну декларацію (типу додаткова до попередньої) №СА807190/2018/025904 (далі - митна декларація), згідно з якою пред'являвся до митного оформлення транспортний засіб - легковий автомобіль пасажирський для перевезення пасажирів та для використання по дорогах загального користування, марка MERCEDES-BENZ, модель ML280СDІ, ідентифікаційний номер (VIN): WDC1641201А083354, сірого кольору. 2006 року випуску, країна виробництва: Федеративна Республіка Німеччина.
    Відповідно до Договору купівлі-продажу від 20.12.2018 вищевказаний автомобіль придбано Мотенко Яною Сергіївною 20 грудня 2018 року у місті Бохум, Федеративна Республіка Німеччина, за ціною 4 600 € (чотири тисячі шістсот євро), що еквівалентно 145 885,03 грн (ста сорока п’яти тисячам восьмисот восьмидесяти п’яти гривням трьом коп.), відповідно до курсу НБУ на день подачі декларації.
    У поданій митній декларації зазначено відомості про вартість товару у розмірі 4 600 € (чотирьох тисяч шістсот євро) відповідно до Договору купівлі-продажу від 20.12.2018. Разом із митною декларацією подані оригінали товаросупровідних документів: рахунок-фактура (інвойс) б/н від 20.12.2018 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів ручної поклажі та багажу №UA205010/2018/118800 від 23.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ЕZ213728 від 16.04.2018 року; договір про надання послуг митного брокера №2529 від 21.12.2018 року; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1219998949.1 від 21.12.2018; копію паспортного документу фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного чи тимчасового проживання на території України, серії МТ № 094638.
    За результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих позивачем під час митного оформлення, була досліджена цінова інформація щодо оцінки транспортних засобів, яка міститься у каталогах програмного продукту SchwakeNet та виявлено, що вказані документи не підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості.
    Враховуючи виявлені критерії ризиків, вартість ідентичного транспортного засобу на ринку Європи відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу по SCHWAKE декларанту в електронному повідомленні запропоновано надати додаткові документи, а саме: платіжні документи, банківські документи щодо здійснення оплати; каталоги, специфікації, прейскуранти, інформація аукціону, сайтів, пропозиції; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
    29 грудня 2018 року декларантом надісланий лист щодо відмови від надання додаткових документів з проханням прийняти рішення стосовно митної вартості товару.
    29 грудня 2018 року Харківська митниця ДФС прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2018/001753/2 (далі - Рішення), згідно з яким заявлену декларантом митну вартість скориговано “за другорядним методом (резервним методом)” і її розмір підвищено з 4 600 € до 9 845,23 €, що потягло за собою збільшення розміру митних платежів з 3084,98 €, що еквівалентно 97837,48 грн (дев’яносто семи тисячам вісімсот тридцяти семи гривням сорока восьми коп.) до 4 763,38 €, що еквівалентно 151068,83 грн (ста п'ятдесяти одній тисячі шістдесяти восьми гривень восьмидесятії восьми коп.) різниця складає 1678 €, що еквівалентно 53216,32 грн (п’ятдесят три тисячі двісті шістнадцять гривень тридцять дві коп.) відповідно до офіційного курсу валют НБУ на день прийняття вказаного Рішення.
    29 грудня 2018 року Головним державним інспектором МП “Харків-автомобільний” Романюком С.В винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2018/01133, відповідно до якої зобов'язано позивача подати нову митну декларацію з урахуванням відомостей, наведених у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA807000/2018/001753/2 від 29.12.2018 року.
    Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
    Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
    Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
    Відповідно до ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
    Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
    Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
    В силу ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
    З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
    Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
    Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
    Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
    Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
    Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
    Зокрема, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
    У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
    Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
    Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
    Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
    За результатами аналізу положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
    При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
    З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
    Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
    При проведенні консультації, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
    Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.
    Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
    Відносно встановлених відповідачем розбіжностей суд зазначає, що відповідно до пояснень позивача, розрахунок між позивачем та Хадад Найі відбувався готівкою, відповідно розрахунок через фінансову установу не здійснювався та позивач позбавлений об'єктивної можливості надати митному органу банківські чи інші платіжні документи.
    У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.
    Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 по справі №803/1112/17, з приводу посилання відповідача на ненадання декларантом банківських платіжних документів, суд касаційної інстанції з огляду на встановлені в судових рішеннях обставини зазначає, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об'єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
    З огляду на те, що декларантом позивача до ЄМД було надано рахунок-фактура (інвойс) б/н від 20.12.2018 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів ручної поклажі та багажу №UA205010/2018/118800 від 23.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ЕZ213728 від 16.04.2018 року; договір про надання послуг митного брокера №2529 від 21.12.2018 року; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1219998949.1 від 21.12.2018; копію паспортного документу фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного чи тимчасового проживання на території України, серії МТ № 094638, суд приходить до висновку, що у відповідача були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару.
    Суд зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
    Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом за допомогою інформації щодо оцінки вживаного ТЗ за VIN-кодом, що відповідає VIN-коду ТЗ позивача, яка міститься у каталозі програмного продукту SCHWAKE 020171, та було визначено митну вартість ТЗ позивача на рівні середньої вартості продажу, зазначеної для продажу цього ТЗ, а саме - 9845,23 євро.
    При цьому оскаржуване рішення містить лише посилання на SCHWAKE, однак докладна інформація, яка використовувалася митним органом при її визначенні, як того вимагає положення пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, відсутня.
    Суд зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
    Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах №21-262а12 від 11.09.2012 року та №21-91а12 від 29.05.2012 року.
    За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
    Окремо суд зазначає, що визначення митної вартості товару лише виходячи з відомостей з одного джерела, не є достатнім обґрунтуванням визначення вартості товару, при цьому чинним законодавством не передбачені норми, щодо застосування оцінок вживаних автомобілів з каталогу “SCHWAKE” для визначення митної вартості транспортного засобу.
    З огляду на те вищевикладене суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних рішень відповідача.
    Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
    Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
    У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
    Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
    Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
    Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
    В И Р І Ш И В:
    Позовну заяву Мотенко Яни Сергіївни (вул. Спортивна, буд. 15, м. Дергачі, Харківська область, 62303, код 3204107264) до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151) про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.
    Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару №UA807000/2018/001753/2 від 29.12.2018, винесене Харківською митницею ДФС.
    Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2018/01133 від 29.12.2018, винесену Головним державним інспектором МП “Харків-автомобільний” Романюком С.В.
    Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151) на користь Мотенко Яни Сергіївни (вул. Спортивна, буд. 15, м. Дергачі, Харківська область, 62303, код 3204107264) судовий збір у сумі 2365 (дві тисячі триста шістдесят п'ять) грн 58 коп.
    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
    До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
    Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
    У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
    Чи варто подавати апеляцію?



  2. ®

  3. #2
    Регистрация
    27.01.2009
    Сообщений
    10,953

    По умолчанию

    "Это что-то..."(с)
    Самое подозрительное - это одинаковое мнение двух и более юристов

  4. #3
    Регистрация
    27.07.2018
    Сообщений
    263

    По умолчанию

    Кому? Позивачу? Суд задовольнив її вимоги, хоча у задоволенні скасування картки мав відмовити. А дфс самі подадуть 100 відсотків.

  5. #4
    Регистрация
    11.04.2009
    Адрес
    Харьков
    Сообщений
    9,734

    По умолчанию

    Доброго дня, DNick!
    А Ви хто?
    Це до нас завітали представники Харківської митниці ДФС? з питанням варто чи ні оскаржувати рішення суду, зі змісту якого справу програли?
    Чи Ви і є Яна Сергіївна, позов якої задоволений?
    Для получения юридической консультации, составления документов, и других юридических услуг обращайтесь ☎️: +38 (095) 211-48-23 ✉: uristka965@gmail.com

Социальные закладки

Социальные закладки

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •