Показано с 1 по 4 из 4
  1. #1
    Регистрация
    19.07.2008
    Адрес
    Київ
    Сообщений
    378

    По умолчанию Конституційний Суд, Справедливість та Закон...



    Пропоную обговорити можливість на практиці застосування положень п. 4.1. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року у сукупності зі статтями Цивільного кодексу (п.6 ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 203, абз. 2 ч. 2 ст 319) для визнання у судовому порядку правочину недійсним у зв"язку з несправедливістю та невідповідністю моральним засадам суспільства по ч. 1 ст. 215 ЦК. Для прикладу можна взяти ситуацію з заповітом, у якому заповідач (повністю дієздатний, щодо цього питань нема) передає свій будинок та наявне майно пансіонату для безпритульних собак, в той час як у нього є дві дочки, повнолітні, працездатні (не підпадають під обов"язкову частку у спадщині за ст. 1241 ЦК), що межують на грані бідності та які останні 10 років доглядали заповідача, в усьому собі відмовляли , аби тільки зробити останні роки своєї матері більш щасливими... (Для цієї ситуації припустимо, що через наукову доктрину філософії права та практику Європейського суду з прав людини, ми зможемо навести достатні докази того, що виходячи з принципу справедливості та моральних засад суспільства треба було передати по заповіту хоча б частину майна своїм дітям.)


    Так, в п.6 ч.1 ст. 3 ЦК сказано, що до загальних засад цивільного законодавства входить справедливість, добросовісність та розумність.
    Ч. 4 ст. 13 ЦК каже нам, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
    Ч. 1 ст. 203 ЦК - зміст правочину не може суперечити моральним засадам суспільства.
    Абз. 2 ч. 2 ст 319 ЦК - при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
    Ч. 1 ст. 215 ЦК - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК. В даному випадку нас цікавить ч. 1

    Ну і нарешті в рішенні КСУ № 15-рп/2004 в п. 4.1. сказано "Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

    Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість — одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."


    Також варто згадати тут про Окрему думку судді Іващенка В. І.: "На мою думку, з таким висновком не можна погодитися насамперед тому, що із сформульованого у Рішенні визначення принципу верховенства права випливає можливість протиставлення законодавства і таких “соціальних регуляторів”, як норми моралі, традиції, звичаї тощо. Притому в разі колізії норм законів і цих “регуляторів” пріоритет надається останнім, оскільки закон “іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи” (підпункт 4.1 мотивувальної частини Рішення)."

    Отже питання перше - хто-небудь зустрічав у своїй практиці вирішення судом певної справи з позиції застосування до конкретної ситуації саме норм моралі, традицій, наукової доктрини і т.д., , оскільки застосування норми закону порушило б задекларовані принцип справедливості та реалізації права з додержанням моральних засад суспільства?
    Одна справа вже є - № 1-33/2004, яку вирішив КСУ

    Питання друге - Ваші думки з приводу наведеної "схеми"? Придумав її не я , але коли буде нагода обов"язково спробую реалізувати, хоча розумію, що не дивлячись на позицію КСУ, більшість суддів вирішить справу по шаблону - щоб особливо не вникати та не витрачати свій час...хоча хто зна... Ст. 213 ЦПК каже, що рішення є законним, коли суд справу вирішив згідно з законом, а закон, в даному випадку ЦК, ст.ст. 203 та 215 вказують на підставу визнання правочину недійсним - його невідповідність нормам моралі...

    З повагою, Лакассань.
    Последний раз редактировалось Lacassagne; 20.12.2008 в 22:48.
    "Увагу дрібницям!" М.С. Бокаріус



  2. ®

  3. #2
    Регистрация
    06.04.2009
    Сообщений
    5,663

    По умолчанию

    Цитата Сообщение от Lacassagne Посмотреть сообщение
    Отже питання перше - хто-небудь зустрічав у своїй практиці вирішення судом певної справи з позиції застосування до конкретної ситуації саме норм моралі, традицій, наукової доктрини і т.д., , оскільки застосування норми закону порушило б задекларовані принцип справедливості та реалізації права з додержанням моральних засад суспільства?
    Одна справа вже є - № 1-33/2004, яку вирішив КСУ
    Я встречал - правда не в своей практике, но в нашем хозсуде есть нормальный судья (уже принимал и в мою пользу решения). Выписка из решения - не совсем про мораль, но все же:

    Доводи позивача про те, що відповідач самовільно у порушення встановлених правил відімкнувся від опалення, і тому, все одне повинен сплачувати вартість неодержаної теплової енергії, не приймаються судом до уваги, так як ці доводи суперечать одному з основних принципів господарювання у сфері теплопостачання ( оплата здійснюється за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 вищевказаного Закону), а також засадам цивільного законодавства –справедливості та розумності ( п. 6. ч. 1 ст. 3 ЦК України ).

  4. #3
    Регистрация
    06.04.2009
    Сообщений
    5,663

    По умолчанию

    Цитата Сообщение от Lacassagne Посмотреть сообщение
    Справедливість — одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."
    Сейчас читаю труд Г.Спенсера «Справедливость». Так даже у животных есть понятия о нравственности и справедливости.
    И при царе- батюшке юристы мыслили в той же плоскости - Н.Чижов "Элементы понятия права" § 10 - Справедливость. Истинная природа справедливости.
    Цитата Сообщение от Lacassagne Посмотреть сообщение
    Питання друге - Ваші думки з приводу наведеної "схеми"? Придумав її не я , але коли буде нагода обов"язково спробую реалізувати
    Я теж.

  5. #4
    Регистрация
    06.04.2009
    Сообщений
    5,663

    По умолчанию

    Отчасти понять откуда исторически растут ноги у этого решения КСУ можно ознакомившись с этюдом «Очерк происхождения и постепенного затем упразднения в России совестных судов и судов по совести» Г. Барац (1893г.). Пусть никого не водит в заблуждение упоминание о России – в самом очерке указано, что подобного рода суды происхождением из Малороссии (истоки казацкие).

Социальные закладки

Социальные закладки

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •