PDA

Просмотр полной версии : порядок заключения типового договора



Stela
12.12.2007, 07:44
имеют ли право стороны вносить изменения в типовой договор, который утвержден Постановлением Кабинета Министров Украины, если такой договор заключается между физическим и юридическим лицом. Какими нормами закона при этом необходимо руководствоваться?

Жданов
12.12.2007, 07:54
Сколько имел дело с подобными договорами изменения вносить нельзя.
Мне кажется это подобно попытки внести изменения в какой то закон или постановление.

Tourist
12.12.2007, 09:35
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Стаття 630. Типові умови договору

1. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

2. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Стаття 179. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання

4. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Стаття 184. Особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів

1. При укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.

2. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

3. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Однак, існує і судова практика (Постанова ВГСУ від 01.11.2005 по справі № 2-20/1518-2005), де зазначається, що застосування умов типових договорів не є обовязковим.
Запропоную також пораду, надану мені в іншій темі: Газета "Все про бухгалтерський облік" від 04.12.2007 №112 (стор. 10)

melia
12.12.2007, 10:49
Однак, існує і судова практика (Постанова ВГСУ від 01.11.2005 по справі № 2-20/1518-2005), де зазначається, що застосування умов типових договорів не є обовязковим.

А не могли б Ви скинути посилання на цей документ - в Раді не можу його знайти:confused:

alexa
12.12.2007, 11:27
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01.11.2005 р. Справа N 2-20/1518-2005
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 26 січня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: [...] - головуючого, судді: [...], за участю представників: позивача - [...], відповідача - [...], розглянувши касаційну скаргу Кримської регіональної митниці на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду у справі N 2-20/1518-2005 за позовом ДП "Керченський морський торговельний порт" до Кримської регіональної митниці про спонукання укладення договору оренди, встановив:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2005 р. (суддя [...]) позовні вимоги задоволені частково, митницю зобов'язано укласти договір оренди нерухомого майна із ДП "Керченський морський торговельний порт" в редакції договору, яка запропонована Керченським морським торговельним портом 25.10.2004 р., за виключенням п. 5.7 проекту договору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що згідно з п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.94 р. N 100 "Про стан виконання рішень Президента України та Уряду з питань дотримання вимог прикордонного і митного законодавства" встановлено, що проведення роботи, пов'язаної з обладнанням, утримання і ремонтом у пункту пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових приміщень відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, покладається на Міністерство транспорту (пункти пропуску для морського, річкового сполучення).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р. (судді [...]) рішення суду у цій справі змінено, позовні вимоги задоволені, оскільки зміст договору має відповідати умовам типового договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що затверджений наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. N 774, істотні умови договору оренди визначені у ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 р. Міністерство транспорту не відповідає за зобов'язаннями держави.
Кримська регіональна митниця просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р. скасувати, рішення суду залишити без зміни, так як вичерпний перелік істотних умов договору оренди викладено у ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", обов'язок орендаря щодо відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг у вищезазначений перелік не включено.
Застосування п. 5.8 Типового договору оренди, що затверджений наказом ФДМ України від 23.08.2000 р. N 1774, не є обов'язковим, апеляційним судом безпідставно не застосована постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.94 р. N 100 "Про стан виконання рішення Президента України".
ДП "Керченський морський торговельний порт" просить змінити відповідача - Кримську митницю - на Керченську митницю, касаційну скаргу залишити без задоволення, прийняти до уваги, що згідно зі ст. 114 МК України митні органи забезпечуються приміщеннями на договірних засадах. Декрет Кабінету Міністрів України N 8-92 "Про управління майном, що знаходиться у державній власності" забороняє безоплатно передавати майно, яке закріплене у державній власності.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи сторін та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 39 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2000 р. N 1203 встановлено, що утримання пунктів пропуску здійснюється відповідно до законодавства органами та установами, які визначені КМ України.
Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України N 100 від 22.02.94 встановлено, що утримання приміщень для митних установ покладається на Мінтранс України у пунктах пропуску для морського, річкового сполучення.
За таких обставин апеляційним господарським судом безпідставно не застосовані норми спеціального законодавства, які безпосередньо регулюють спірні правовідносини.
Касаційна інстанція враховує, що ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" серед істотних умов договору оренди не містить умови про відшкодування витрат на утримання орендованого майна; застосування умов типових договорів також не є обов'язковим.
Касаційна інстанція констатує, що вищезазначене не суперечить ст. 114 МК України, яка носить загальний характер, орендні відносини не регулює; відсутній також факт безоплатної передачі приміщень, який, зокрема, передбачає укладення договору купівлі-продажу нерухомості.
Згідно ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
При таких обставинах, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111 ГПК України, постановив:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду у справі N 2-20/1518-2005 від 28.04.2005 р. скасувати.
3. Рішення суду Автономної Республіки Крим у цій справі залишити без змін.
4. Витрати по сплаті державного мита, в тому числі за перегляд справи в касаційному порядку, віднести на позивача. Доручити господарському суду АР Крим видати відповідний наказ.

melia
12.12.2007, 12:58
Щиро дякую!

Stela
13.12.2007, 08:47
данная Постановление регламентиркет правоотношение двух хозяйствующих субъектов.А как быть если одна из сторон Потребитель физическое лицо, а другая сторона Юридическое лицо, коммунальное предприятие

Tourist
13.12.2007, 11:14
А Вы со стороны предприятия или физ. лица?

Stela
14.12.2007, 07:41
Мы выступаем со стороны юридического лица - коммунальное предприятие. Нами при подготовке проекта договора, который был утвержден Постановлением Ккбинета Министров Украины без изменения типовых условий были внесены дополнения.

Geshel
26.12.2007, 01:53
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2007 Справа N 35/393

(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 24.05.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуючого, Рибака В.В., Черкащенка М.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Об'єднання
співвласників багатоквартирного будинку "Позняки-Добробут"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.11.2006 року
у справі господарського суду м. Києва
за позовом АЕК "Київенерго"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку
"Позняки-Добробут"
про зобов'язання укласти договір,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Бескоровайний О.В.,
- відповідача: Толочко В.П., Ярусевич А.І.
В С Т А Н О В И В:

У серпні 2005 року АЕК "Київенерго" звернулось до
господарського суду з позовом до Об'єднання співвласників
багатоквартирного будинку "Позняки-Добробут" про зобов'язання
укласти постійний договір N 7560310 на постачання теплової енергії
у редакції АЕК "Киїенерго".

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.02.2006 року
позов задоволено повністю. Визнано укладеним договір на постачання
теплової енергії у гарячій воді N 7560310 між АЕК "Киїенерго" та
Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку
"Позняки-Добробут" в редакції, запропонованій 01.08.2005 року
АЕК "Київенерго".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від
07.11.2006 року рішення місцевого господарського суду від
06.02.2006 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без
задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Об'єднання
співвласників багатоквартирного будинку "Позняки-Добробут" подало
касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного
господарського суду від 07.11.2006 року та рішення господарського
суду м. Києва від 06.02.2006 року скасувати, прийняти нове
рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових
рішень.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до
22.03.2007 року.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 17.09.2002 року між АЕК "Київенерго" та
ОСББ "Позняки-Добробут" було укладено тимчасовий договір N 7560310
на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно п. 4 договору, термін дії договору закінчився
01.08.2005 року.

АЕК "Київенерго" листом N 048-232-7270 від 01.08.2005 року
направило на адресу ОСББ "Позняки-Добробут" проект договору
N 7560310 від 01.08.2005 року на постачання теплової енергії у
гарячій воді.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що
ОСББ "Позняки-Добробут" листом N 5351 від 12.08.2005 року
повернуло АЕК "Київенерго" запропонований проект договору на
постачання теплової енергії у гарячій воді, а також надало
протокол розбіжностей до договору N 7560310 від 01.08.2005 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України
( 436-15 ), сторона, яка одержала протокол розбіжностей до
договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його.
В цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з
другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а
ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же
строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України ( 436-15 ),
укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо
існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору
певних категорій суб'єктів господарювання.

Взаємовідносини у сфері енергопостачання регулюються
Господарським кодексом ( 436-15 ), Законами України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ), "Про теплопостачання"
( 2633-15 ) та іншими нормативними актами.

Статтею 275 Господарського кодексу України ( 436-15 ) та
ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" ( 2633-15 ) передбачено
виключно договірне формування відносин суб'єктів у сфері
теплопостачання.

Відповідно до ст.ст. 19, 29 Закону України "Про
житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) балансоутримувач є
особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг і
договори про надання житлово-комунальних послуг у
багатоквартирному будинку укладається між власником квартири,
орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або
уповноваженою ним особою, а у разі якщо балансоутримувач не є
виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних
послуг з іншим виконавцем.

Враховуючи, що ОСББ "Позняки-Добробут" є балансоутримувачем
багатоквартирного будинку N 12 по вул. Драгоманова в м. Києві, а
також, що згідно статутної діяльності відповідач забезпечує
мешканців будинку комунальними та іншими послугами, судова колегія
погоджується з висновками попередніх інстанцій про укладення
договору на постачання теплової енергії між АЕК "Київенерго"
(виробник, постачальник) та ОСББ "Позняки-Добробут" (споживач).
Щодо відносин по постачанню комунальних послуг, то вони повинні
формуватись на договірні з іншими виробниками, постачальниками
таких послуг.

Судова колегія також погоджується з висновками попередніх
інстанцій, що договір про постачання теплової енергії може, а не
повинен (як наполягає відповідач) укладатись згідно Типового
договору про надання послуг з централізованого опалення,
постачання холодної та гарячої води і водовідведення, завт.
постановою Кабінету Міністрів України N 630 ( 630-2005-п ) від
21.07.2005 року, оскільки відповідно до ст. 179 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) та п. 8 цих Правил типовий договір
носить лише рекомендаційний характер.

Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання"
( 2633-15 ), тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз
витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці
теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності
виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються
згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої
влади у сфері теплопостачання.

Враховуючи, що розрахунки з споживачами за теплову енергію
проводяться по тарифам, встановленими постачальнику відповідними
Розпорядженнями КМДА, за кожну відпущену Гігакалорію
(1 Гкал/грн.), а також те, що АЕК "Киїенерго" не може
застосовувати інші тарифи, тому посилання скаржника на
неправомірність тарифів, запропонованих позивачем у проекті
договору не заслуговують на увагу суду.

Крім того, судова колегія зазначає, що умова відносно
тарифів, яка запропонована позивачем у проекту договору від
01.08.2005 року містилась в договорі N 7560310 про постачання
теплової енергії у гарячій воді від 17.09.2002 року, з якою
погодився відповідач.

Враховуючи, що відповідно до ст. 187 ГК України ( 436-15 )
день набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо
переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного
господарського договору, якщо рішенням суду не встановлено інше,
суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що даний
договір укладено з моменту набрання чинності рішення
господарського суду м. Києва від 06.02.2006 року у даній справі та
продовжується щорічно, якщо за місяць до закінчення строку
договору одна із сторін не заявіть про свою відмову від договору.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова Київського
апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року є законною та
обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують
висновків суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський
суд України, П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.11.2006 року у справі N 35/393 залишити без змін.

Головуючий Н.Кочерова

Судді В.Рибак
М.Черкащенко

Лаврентий Палыч
26.12.2007, 02:25
Типовой договор не может быть изменен (о чем говорит Гражданске право Украины), он может быть только дополнен, причем с согласия обеих сторон.
Вообщем-то типовые договоры, для того и утверждаются Каб. министров, чтобы чиновники не могли ущемить прав простого человека...
Вычитайте ГК Украины, но не те, места, какие Вам удобны...
Забыл добавить, что только между физ., и юр. лицом не может быть изменен. Между юр. - юр. лицами, по желанию, и свободному волеизъявлению...